На Великобурлуцькому напрямку Сили оборони України контратакують

Про ситуацію на Харківщині станом на 28 травня 2026 року розповів військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Костянтин Машовець.

Пряма мова: 

Огляд

Великобурлуцький напрямок

Українські війська продовжують активні контратакуючі дії в районі вклинення російських військ у прикордонній зоні Харківської області України, на схід від Великого Бурлука, у смузі їхньої відповідальності 6-ї ЗВА.

Після витіснення противника з передових позицій за напрямком Амбарне — Мілове, ЗСУ, очевидно, також контратакували й в напрямку Григорівка — Одрадне. Внаслідок чого їм вдалося відбити (звільнити) село Одрадне і просунутися у бік державного кордону на 3,1–3,2 км на ділянці шириною близько 7 км.

Враховуючи, що передові підрозділи 6-ї ЗВА контролюють село Дворічанське досить «нестабільно» (адже, насправді, село розташоване в так званій «сірій зоні»), то ЗСУ, якщо продовжать тактично ефективно контратакувати в цьому напрямку, можуть отримати шанс повністю «дефрагментувати» російську, так звану «зону безпеки», створену військами російської 6-ї ЗВА взимку та ранньою весною вздовж державного кордону від Мілового до річки Оскіл.

Однак у цьому контексті варто зазначити, що ЗСУ на цьому напрямку вже зуміли досягти певного тактичного результату своїми контратаками.

Справа у тому, що командування російської 6-ї ЗВА, ймовірно, має досить очевидний задум (план) свого «прориву» у район Великого Бурлука, так би мовити, «найкоротшим маршрутом», по напрямках, що збігаються — як з боку плацдарму на Осколі, так і з боку свого «вклинення» на схід від Великого Бурлука, тобто з боку Мілового та Одрадного.

Найімовірніше, одним із його головних елементів було (ймовірно й залишається) оточення та подальше захоплення «вузла» оборони ЗСУ в районі Колодязного, що, у свою чергу, означало одночасний вихід передових підрозділів 6-ї ЗВА до району Григорівки (північно-західніше Колодязного) та до району Нововасилівки (на південь від Колодязного).

Це достатньо красномовно підтверджується наполегливими спробами підрозділів 6-ї ЗВА дістатися рубежу Нововасилівка – Петро-Іванівка, розташованого вздовж річки Верхня Дворічанська, діючи з боку Красного Першого. Крім того, варто зазначити, що ці спроби штурмових груп зі складу передових частин і підрозділів російської 6-ї ЗВА не припинялися навіть під час «епопеї», пов'язаної з «визволенням Куп'янська», в якій брали участь основні сили її 68-ї мотострілецької дивізії (мсд) — 121-й і 122-й мотострілецькі полки (мсп), чиї підрозділи раніше прорвалися з плацдарму в місто і були фактично там розгромлені ЗСУ.

Іншими словами, командування російської 6-ї ЗВА сприймало і, ймовірно, досі продовжує сприймати, свій гіпотетичний «удар» у бік Великого Бурлука, достатньо серйозно. Тому успішні контратаки Збройних сил України по напрямку Амбарне — Мілове та в районі Одрадного, фактично, скажімо так, ВЖЕ внесли «дуже суттєві коригування» до цього задуму (плану) командування противника. В першу чергу, відносно ступеня реальності його реалізації.

Якщо ЗСУ продовжать свої контратаки, наприклад, у напрямку Мілове або в напрямку Дворічанське — Бологівка, або в напрямку Строївка, фактично «дроблячи» всю цю «зону безпеки» на окремі «фрагменти», тоді командуванню 6-ї ЗВА противника явно доведеться перенести основні зусилля, у вигляді можливого «броска» в напрямку Великого Бурлука, на свій Оскільський плацдарм.

А це, у свою чергу, суттєво ускладнить для нього реалізацію його оперативно-тактичного задуму, щодо «прориву» у бік Великого Бурлука. Оскільки в цьому випадку, маючи в безпосередньому тактичному тилу досить повноводний Оскіл і водночас досить вузький (неглибокий) власний плацдарм на ньому (глибиною – від 4,5 до 6,6 км у «найширших» місцях), противник явно зіткнеться із суттєвими труднощами стосовно концентрації та розгортанні на плацдармі сил і засобів, необхідних для «швидкого просування» на Великий Бурлук. Відтоді сама річка Оскіл і, відповідно, плацдарм російської 6-ї ЗВА на ній, проглядаються і прострілюються дуже широким спектром українських засобів розвідки та ураження.

У такому випадку українському командуванню буде достатньо дочекатися моменту, коли командування російської 6-ї ЗВА «притягне» на плацдарм (або точніше, накопичить там) свою штурмову піхоту в «товарних», як для наступу, кількостях і накрити увесь цей «сабантуй» кількома потужними і прицільними вогневими нальотами, ну, + дронами в кількості, необхідної для добивання вцілілих. Думаю, визначити цей потрібний момент для нього буде неважко.

Крім того, через те, що плацдарм досить неглибокий, його використання для подальшого наступу на Великий Бурлук вимагатиме додаткових зусиль від російського командування. Оскільки його штурмову піхоту, що буде там накопичуватися, у цьому випадку, доведеться десь зосереджувати (причому, приховано), укривати і маскувати...

Як на мене, той факт, що для контратак у смузі російської 6-ї ЗВА українське командування обрало не її плацдарм на Осколі, а насамперед район її вклинення на територію Харківської області України, від Мілового до Осколу (де командування 6-ї ЗВА явно не стикається з вищезгаданими «плацдармними» труднощами), свідчить про досить збалансовану і адекватну оцінку українським командуванням усієї оперативно-тактичної ситуації на Великобурлуцькому напрямку.

Читати також:

Дрони платформи «Куп'янський дрон» випалюють ворожі позиції

15 років тюрми отримав блогер за інформування ворога про позиції оборонців Куп'янська

Помічника гауляйтера Дворічної затримали співробітники СБУ

Телеграм-канал КУП`ЯНСЬК Gromada Group 

Facebook КУП`ЯНСЬК Gromada Group

Телеграм   Фейсбук   Фейсбук   Інстаграм