Інтерв’ю опубліковано на yotube каналі Бутусов Плюс.
Пряма мова:
Кілька разів я потрапляв в руки російських військових в комендантську годину. Йшов з роботи.
За порушення комендантської години на 10 хвилин мене привозили до відділку поліції, били, питали про зброю і наркотики. Цікавилися, хто з моїх знайомих служив в АТО, що я знаю про те, де стоїть техніка, чи є зброя у моїх сусідів, хто з сусідів за Україну і т. п.
Всіх таких, як я, у відділку піддавали тортурам.
Місто росіяни продовжують обстрілювати. Діватися нам нікуди. В нас усіх є родини, їх треба рятувати. Зараз іду до свого брата, навіть не знаю, чи живий і здоровий.
Росіяни затримували дуже багато людей. Камери були переповнені.
Лише в моїй чотиримісній камері сиділо від 19 до 25 людей. Мене тримали там близько місяця. П’ятеро чи шестеро були пристебнуті наручниками. Вони по чотири-пʼять діб не могли ходити, стояли пристебнуті до турника наручниками. Щовечора нас всіх ставили обличчям до стінки, а їх били.
Один з таких полонених зірвав десь російський прапор, інший на блокпосту вигукнув «Слава Україні!», третій служив в АТО. У них всіх були різні ситуації. В таких в’язнів напухали ноги до того стану, що, коли їх через п’ять діб відстібували на кілька годин, вони падали на підлогу і не могли ходити. Потім їх знову пристьобували до турника і змушували стояти по кілька діб.
Ані прізвищ, ані імен я не можу назвати. Рашисти змушували нас завжди ставати обличчям до стіни і лише тоді заходили з автоматами. Ми нікого не бачили, тільки чули, що відбувається за нашими спинами. З людей знущалися. Ми намагалися таким полоненим допомагати, годували з ложки. Їм навіть не давали окремих порцій, з ними ділилися інші.
В місті багато колаборантів. Деякі з них ходили з літерою Z на одязі, шукали зброю, дізнавалися адреси атовців. Купʼянчани масово брали участь у так званому «святі російського прапора», висловлювали радість, йшли з прапорами.
Всю відому мені інформацію обіцяю надати українським правоохоронцям.
