Сьогодні у лихоліття війни розмовляли із знаним музикантом, лідером і вокалістом гурту «Мандри» Сергієм Фоменком не про музику… Про неї у воєнні часи поговоримо іншим разом…
Сергій «Фома» Фоменко завжди був не тільки співаком і музикантом, а й громадським активістом.
Він постійно в русі: як сам говорить, вже рік працює без вихідних. І спілкувався зі мною, коли їхав в автівці на чергову зустріч із волонтерских питань.
Війна для нього, як і для багатьох, почалася не 24 лютого минулоріч, а ще 2014 року. З того часу він боровся з російським агресором на культурних напрямках, а з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну пішов у територіальну оборону зі зброєю в руках.
Сергій Фоменко розповість нам, якими були його перші години, дні, тижні великої війни, починаючи з 24 лютого.
Багато українців взяли зброю до рук, щоб боронити свою країну, рідних, від агресора. Колеги з Києва, медійники, на мої питання з Харкова, що нещадно обстрілювався: «як ви», надсилали у відповідь фото з автоматом в руках. У теробороні для музиканта був перший досвід тотального перебування в такому військовому форматі: спання на підлозі, постійні чергування, бойові виїзди…
Разом із побратимами проводили евакуацію людей з Ірпіня та Бучі, рятували їх і вивозили на автобусах у більш безпечні місця.
Готувалися і до вуличних боїв, бо ворог тоді впритул підійшов до Києва.
«Фома» зустрів у теробороні, як сам говорить, багато надзвичайно крутих людей. Хоча він музикант і в нього було безліч цікавих історій в житті, але, як зізнається, такої концентрації фантастичних людей, як у ТрО, він ще не бачив.
У територіальній обороні Сергій був постійно, поки Київську, Житомирську і Сумську області не звільнили від загарбників.
Відразу Сергій переключився на волонтерську роботу, перебуваючи в Києві, але з постійними виїздами, зокрема й до свого батальйону на південь. Був і в Миколаєві, і під Херсоном… Займається волонтерськими проєктами «Мобільна евакуація», «Тихий концерт» тощо.
Волонтерство в тому вигляді, в якому воно існує в Україні, – це наше ноу-хау. Ніде у світі немає такої спільноти, яка так ефективно допомагає під час таких тяжких подій, як війна. І це теж феномен, який слід пояснювати, розповідати.
Фоменко знімає документальне кіно. Працює над масштабним проєктом про Маріуполь «Люди сталі», який охопить усю війну з 2014-го і до сьогодення. І там буде не тільки Маріуполь, а й кадри воєнного Харкова, який теж особливо дорогий Сергію, та інших міст України у лихоліття війни.
І ще один надзвичайний документальний проєкт про щоденники маленького хлопчика з Маріуполя, який він вів під час російської навали на місто.
Сергій та його команда збирають історії людей, які в усіх цих подіях брали участь. Абсолютно різні люди, і військові, і волонтери, і митці, й історики.
Військових історій, звичайно, багато буде. Але це буде не лише про війну, але й чому ця війна сталася. Це про історію, про мотивацію, про феномен українців.
Співпрацює з американським режисером Дагом Лайманом, якого глядачі знають за кінохітами «Містер і місіс Сміт», «Ідентифікація Борна».
Коли всесвітньо відомий голлівудський постановник минулоріч приїжджав до нашої країни, Сергій допомагав йому у зйомках.
Є співпраця і з фондом Джорджа Клуні, саме по військових злочинах, що вчиняли росіяни на території України. Зафіксовані на відео матеріали знімали Фоменко і його команда.
І є співпраця з тими кіномитцями та артистами, які працюють зараз над фіксуванням того, що відбувалося і відбувається. Це в першу чергу група «Кіно» – українські оператори, які перебувають у лавах ЗСУ з камерами. Студія Ахтема Сеітаблаєва «Істман студіо», студія самого Сергія «Будка-продакшн» і всі режисерські групи, з якими вони під час війни працюють.
У Миколаєві знімав про лікарню швидкої допомоги, що приймала важких поранених – цивільних і військових, приводила до тями, а потім їх перевозили в інші регіони. Благодійний фонд «Коло», амбасадором якого є Сергій Фоменко, доправив туди чимало різної техніки, зокрема апарати ШВЛ. А згодом туди прилетіли ракети. Якраз він тоді був у місті й бачив усе на власні очі.
Продовжує Фоменко готувати і свій документальний проєкт «Видатні Українці Сучасності», орієнтований на п’ять великих серій.
До початку повномасштабної війни вийшли 3 фільми. Першим був «Капітан машини Часу» про легендарного українського кінорежисера Михайла Іллєнка.
Героєм другої стрічки «Скрипаль на даху Світу» став всесвітньо відомий музикант Василь Попадюк, якого називають «українським Паганіні».
Третьою серією стала «Книга Життя Івана Омелянюка» про керівника та засновника першої в Україні компанії, яка почала розробку та виробництво сучасного телевізійного радіомовного передавального обладнання.
Ще два фільми серії «Видатні Українці Сучасності», які ще не вийшли в ефір, але майже готові і розповідатимуть про відомих всій Україні та поза її межами харків’ян: поета і волонтера Сергія Жадана та співачку Марію Бурмаку.
Документалістикою Фоменко займається з 2019 року. І тепер це стало його другою професією, після музики. І йому, навіть, зараз більш цікаво фіксувати історичний момент, який надзвичайно фантастичний і переломний для цілої історії України.
Дуже важливо під час війни зберігати і збирати цю історію в документальному кіно, тому що це – один з найвизначніших етапів в історії Незалежної України і його треба фіксувати.
Свої документальні проєкти Сергій планує більше для закордонної аудиторії, яка повинна бачити, що коїться в Україні.
І ще багато цікавого та невідомого ви дізнаєтеся з перших вуст з чергового випуску «Культурної перемоги» із Сергієм Фоменком.
В проєкті «Культурна Перемога» я спілкуюся з українськими митцями та мисткинями про війну і творчість, нові виклики та здобутки під час війни, які роблять внесок в наближення загальної Перемоги! Подкасти проєкту можна знайти в однойменній рубриці на сайті агенції місцевих медіа Харківщини «Громада.Груп», що об’єднує ЗМІ Харківської області.
Автор і ведучий проєкту «Культурна Перемога» Ігор Жуков – український журналіст, телеведучий, автор популярних програм, які з 90-х виходили в українському ефірі 30 років безперервно, поки російськи бомби не поцілили в харківську телевежу... Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Ігор Жуков створив проєкт «Український кінофронт: Кіно, яке не подивляться орки» про актуальні під час війни теми, про які ще ніхто не розповідав і які виходять далеко за межі України...
