ЇХ «НАДІЯ» – ЦЕ СТАБІЛЬНІСТЬ, «КОЛОС» – В ПОЛІ ЗОЛОТЕ ЗЕРНО.

Вклонімось низько праці хлібороба,

За урожай, за хліб отой святий,

Що він ростить і робить першу спробу,

Щоб хліб сіяв - неначе золотий.

Він Бога просить, щоб завжди в морози

Засіяли сніги кругом поля,

А влітку не минали поле грози,

Щоби вродила матінка-земля.

Зустріти хочу в полі, біля хліба,

Відкриту душу, до якої звик,

Слова я пам’ятаю свого діда:

Цінуєш хліб – продовжиш роду вік!

Безперервний сільськогосподарський рік підійшов до етапу збирання ранніх зернових культур.

Досвідчені колективи господарств звикли працювати злагоджено. Не перший рік трудяться на полях комбайнери Володимир Петрович Реуцький, Олександр Володимирович Моспан, Сергій Олександрович Друшляк, Олег Геннадійович Пантелеєв, Володимир Миколайович Павлюк, Іван Миколайович Кожушний, Сергій Олексійович Щирий. Поряд з ними водії – Сергій Андрійович Садовський, Віктор Григорович Кукса, Олег Володимирович Кипка, Олександр Іванович Сухомлин, Геннадій Миколайович Загоруйко з сином Загоруйком Олександром Геннадійовичем.

В житті більшості  з них ці жнива вже далеко не перші, але разом погоджуються,  що пам’ятають  всі попередні зернозбиральні кампанії. Адже кожен рік з особливим трепетом виїжджають в поле. Чи справдяться надії цього року, чи віддячить земля тим щедрим врожаєм, що буде пропорційним тій сільськогосподарській праці, яка була вкладена в його зростання. І про цю роботу кожен з них знає не з чуток. Всі механізатори зараз вправно працюють на різних видах техніки, і задіяні майже в усіх сільськогосподарських процесах. Тож з ранньої весни і до пізньої осені, а влітку ще й до пізнього вечора вони у полі. Та й зимові відпустки не завжди використовують для відпочинку. Приходять на бригаду, готують техніку до нового сезону. Не скаржаться і на літню спеку, для них жнива – це особлива романтика. І в цьому ми змогли пересвідчитися, виїхавши на поля СТОВ «НАДІЯ» та ФГ «КОЛОС» на початку цьогорічних жнив.

Зосереджених працівників навіть незручно було відволікати  від роботи додатковими запитаннями. Та щире задоволення  від своєї праці випромінювали їх очі. На одному з полів, де проводився обкіс пшениці, ми познайомилися з Віктором Борисовичем Стожуком.  Зараз він працює головним агрономом в СТОВ «НАДІЯ», а починав у далекому 1979 році в колгоспі імені Тельмана. Пам’ятає часи, коли середня врожайність пшениці становила 22-30 ц/га, і це був добрий врожай. Якщо вдавалося піднімати врожайність до 50 ц/га – це вже значний успіх і треба було готуватися на виставку досягнень народного господарства.

- Інтенсивні технології, що використовуються в сільському господарстві зараз, дозволяють значно підвищити врожайність, і сьогодні 30 ц/га засмучують хліборобів. Такий рік вважається неврожайним. Аналогічно з технікою і строками жнив. Якщо раніше роботу виконували 13 комбайнів, то зараз вдвічі швидше з тим  же об’ємом впорається 5 машин. Раніше жнивували близько місяця, а зараз впораємось за 10-15 днів. Головне, щоб сприяли погодні умови, - загадує досвідчений агроном.

- Радує те, що чисте поле – чисте зерно. Адже пшениця з поля, яку збираємось косити сьогодні, буде використовуватися як посівний матеріал для наступного врожаю. Сучасні обробки полів дозволяють уникнути шкідників, позбавитися бур’янів, запобігти хворобам сільськогосподарських культур. Це зовсім не означає, що новітні технології потребують менше зусиль хлібороба. Для гарного врожаю потрібно, щоб сприяли всі фактори, - зазначає Віктор Борисович.

 – Восени засівали гарне зерно. Однак вологи було замало, і пшениця ввійшла в зиму слабкою. Весняні підживлення та вчасні дощі в травні сприяли наливу зерна. А тепер, зі зниженням температури, маємо надію, що зав’яжеться й кукурудза, яка від спеки вже починала сохнути, – сподівається агроном. Та не лише швидкість збирання і врожайність культур – основні показники сільськогосподарського успіху. Важливим фактором є якість зерна. Його вологість ми маємо змогу виміряти відразу ж на полі, а класність визначають вже на елеваторі, - продовжує співрозмовник.

- Жнива запам’ятовуються тоді, коли є хороший врожай,- підтримує колегу комбайнер Володимир Петрович Реуцький. Він також грунти Куп’янщини пізнавав на власному досвіді. З 1988 року починав працювати в Петропавлівці, а з 1993 року обробляє рідні землі Курилівської громади. В сільському господарстві все життя працювали батьки чоловіка. Та й сам він має неабиякий досвід роботи і на Нивах, і на Славутичах, а зараз насолоджується комфортом на Джон Дірі.

- В роботі дуже допомагає розуміння і підтримка з боку керівництва, - звертає увагу Володимир Петрович. Тоді й всі справи швидше робляться.

І дійсно, хліборобський рік не терпить простоїв. Зразу ж за комбайном, що косить зерно, працює інший трактор, який збирає солому і тюкує її в акуратні валки. Трактор з навантажувачем збирає ті валки, і зовсім недалеко на сусідньому полі бригада працівників складає їх в красиву скирту.

Ми ж їдемо на інше поле, де повним ходом йде косовиця ярого ячменю. Тут вже черга з автотранспорту під завантаження свіжозібраним зерном. Тож і спілкуємося з водіями. Перші жнива Сергія Олексійовича Щирого були в далекому 1984 році, коли після закінчення ПТУ хлопець почав працювати в колгоспі імені Тельмана. Зазначає, що господарство посприяло навчанню, а досвід приходив щороку.

- Далі кожні жнива як битва за врожай, - ділиться враженнями Сергій Олексійович. На власні очі бачив, як господарство розвивалося – комфортніше стало працювати на оновленій техніці. Та це зовсім не означає, що хліборобська праця стала потребувати менших зусиль. Для гарного врожаю треба справно відпрацювати всі цикли сільськогосподарського виробництва, - впевнений механізатор з багаторічним досвідом.

Тож і втілює свій досвід чоловік, працюючи майже цілий рік на всіх видах сільськогосподарської техніки. Про особливості кожного виду робіт знає не з чуток. Все випробував на життєвій ниві.

Сергій Олексійович з сумом розповідає, що вже досяг пенсійного віку. А от чи скористатися заслуженим відпочинком поки що вагається.

- Хліборобська праця надихає і не відпускає, – зазначає професіонал своєї справи.

Колишній військовослужбовець Анатолій Григорович Медведь працює водієм в СТОВ «НАДІЯ» з 2001 року. Чоловік встиг помітити, що чим більший врожай, тим більше роботи. Та це зовсім не засмучує, а навпаки стимулює працювати швидше і активніше.

- Затримок в роботі не відчуваємо, і відволікатися немає потреби. В разі необхідності керівництво господарства без зволікань надає запасні частини для швидкого ремонту техніки. А смачні гарячі обіди і вечері в полі - це джерело невичерпної енергії на цілий день.

Цьогорічний врожай чоловіки розцінюють як середній.

– Міг бути й краще, - зазначають обоє.

- Сподіваємося на кращий, - долучається до розмови агроном ФГ «КОЛОС» Євгеній Юрійович Чередник. Адже, як і завжди, все робили за технологією. Та від прогнозів щодо врожайності чоловік утримується. Зазначає, що на різних ділянках навіть одного поля можуть бути різні показники.

- Колективи СТОВ «НАДІЯ» та ФГ «КОЛОС» - це справжні професіонали своєї справи, - пишається хліборобами генеральний директор СТОВ «НАДІЯ» Сергій Миколайович Садовський. Досвід кожного з них – вагома складова розвитку сільськогосподарських підприємств.

Свого керівника підтримують і наші екскурсоводи - голова ФГ «КОЛОС» Тетяна Сергіївна Степанець та заступник директора СТОВ «НАДІЯ» Олексій Володимирович Бесєдін.

- Завдання адміністрації - організувати безперебійність виробничого процесу, забезпечити вчасну поставку пально-мастильних матеріалів, запчастин, гербіцидів та посівного матеріалу. Створити максимально зручні і безпечні умови праці для кожного робітника. А що робити в полі краще, розкажуть самі механізатори, - підтверджують співрозмовники. За таких умов залишається час і для громадсько-суспільних справ. Адже більшість наших працівників місцеві жителі. Курилівська земля – це земля їх батьків, тут проживають їх родини. Тож  кожен з них за свою самовіддану працю на полях  повинен мати комфортні умови проживання в громаді та гідний відпочинок після трудового дня. 

Тож і надалі спільними зусиллями нехай справджуються надії колективу, а щедрий колос в полі наливається зерном.

Ольга Полтавець