Так вже роками склалося, що Петропавлівська земля завжди приймала змагання районного рівня з більшості видів спорту.
Футбол, настільний теніс, волейбол, баскетбол - види спорту, якими здавна займалися в громаді. Родзинкою Петропавлівки став жіночий футбол. А останнім часом серед молоді набирає популярності вільна боротьба.
І хоча тут обирають командну гру, однак пишаються успіхами своїх земляків і в індивідуальних досягненнях. Про жіночий футбол розповідає спортсменка, у якої спортивна кар’єра розпочалася саме з футбольних воріт Петропавлівського стадіону.
Альбіна Фомченко говорить, що футбол полюбила ще в ранньому дитинстві. Отримувала задоволення, вболіваючи за місцеву футбольну команду, в якій воротарем був її дядько - Сергій Іванович Загоруйко. Ще в дошкільному віці почала грати в футбол, бо більшість її друзів були хлопці.
- Скоріш за все дівчинка на полі їм заважала, і тому мене часто ставили на ворота, щоб я не петляла під ногами, - згадує тепер вже професійна футболістка.
Першим же її тренером став Юрій Володимирович Сузов, і так як жіночої футбольної команди в Петропавлівці не було, грати доводилося в чоловічій команді. Альбіна ще з двома подругами завжди грала в полі. Дівчатам подобалося їздити на змагання, і на одному з чергових турнірів Альбіні довелося також грати в воротах.Саме на цій ігровій позиції і помітив здібну дівчину тренер з Харкова Євгеній Вікторович Погорєлов. Порадив розпочинати спортивну кар’єру. Та на той час мама дівчини була проти того, щоб відпустити доньку до спорт-школи в Харкові. Хоча в цілому ніколи і не заперечувала доньчиного захоплення чоловічим видом спорту.
- В дитинстві в мене були хворі ноги, була загроза, що зовсім не ходитиму, - згадує Альбіна. Тож, коли мама побачила справжнє диво, як я бігаю, дуже зраділа і тільки підтримувала мене. Скоріш за все, не заради досягнень, а для здоров’я своєї дівчинки.
Зі спортивною кар’єрою доньки мама змирилася вже в 10 класі, тоді дівчина і вступила до Харківського училища фізичної культури. Тут вже займалася виключно жіночим футболом.
Під номером один в команді «ЖилСтрой-2» дівчина брала участь в жіночому чемпіонаті 2012 року. Фінальна гра була запеклою, так як команди були суперниками не тільки в спорті, а й в бізнесі. Команда виграла Чемпіонат, а Альбіна Фомченко отримала звання Майстер спорту України з жіночого футболу.
Неодноразові травми не змогли зупинити спортсменку. Грала в Дніпровській команді «Злагода» і в Чернігівській «Єдності». Найвищий рівень підготовки в жіночому футболі дівчина відчула вже в Іспанії, коли грала в жіночій команді «Спортінг де Уельва».
Однак рідна земля завжди притягує звідусіль. Цьогорічний карантин призупинив на малій батьківщині і Альбіну Фомченко. Спостерігаючи декілька місяців за життям в громаді, Альбіна відзначає, що в Петропавлівці є всі умови для спортивного розвитку дітей.
- Головне в спортивній кар’єрі - бажання самої дитини, її прагнення до розвитку і самореалізації, - говорить професійна спортсменка.
ЇЇ приклад - це дитяче спортивне захоплення, яке сприяло покращенню самопочуття та здоров’я. В дорослому ж віці - це успішна спортивна кар’єра, якою дівчина пишається і продовжує її з задоволенням.
Спортивному розвитку Алевтини Ляшенко сприяло відкриття борцівського залу в Петропавлівській школу. За півтора року занять в секції вільної боротьби дівчина вже має три вагомих здобутки. Третє місце спортсменка посіла в Чемпіонаті України з боротьбі сумо. Диплом за друге місце Алевтина має в Чемпіонаті Харківської області з вільної боротьби. Кошти для організації поїздок надавало фермерське господарство «Ромашка»
Перше місце заслужено подарувала рідна Петропавлівка на відкритих змаганнях з сумо в лютому цього року. За звання найсильнішого змагалися більше 70 спортсменів Куп’янщини, переважна більшість яких учні Петропавлівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
- Особливого драйву змаганням на рідній землі додала участь в них професійних борців, - згадує спортсменка-початківець. Ми зарядилися ентузіазмом, спостерігаючи за показовими виступами борців з досвідом. Особисто для мене це й стало поштовхом до самовідданої боротьби за першість.
Чотирнадцятилітня дівчина вже твердо вирішила пов’язати своє майбутнє життя зі спортом. Цього року вона починає навчання в спортивному інтернаті міста Харкова. Декілька років загальних фізичних навантажень, а вже потім вибір виду спорту.
- Скоріш за все, для мене це й залишиться боротьба,- передбачає Алевтина та завдячує своєму тренеру Максиму Анатолійовичу Блязе за спортивну підготовку, а активу громади - за створені прекрасні умови для занятть спортом. Дуже зручно починати займатися улюбленим хобі в стінах рідної школи. Надихають спільні тренування з однокласниками до яких потім доєднується і дружня спортивна конкуренція,- зазначає спортсменка і радить своїм землякам використовувати всі наявні можливості для активних занять фізичною культурою і спортом.
Катерина Загоруйко
Ще декілька актуальних новин на зараз