17 вересня українські рятувальники відзначають своє професійне свято – День працівників цивільного захисту України (День рятувальника). Напередодні цього свята журналіст Олександр ЗУБАР зустрівся з начальником Куп’янського райвідділу Головного управління ДСНС України у Харківській області підполковником служби цивільного захисту Вадимом КІЯШКОМ і попросив його розповісти нашим читачам про будні очолюваного ним відділу ДСНС України.

- Вадиме Володимировичу, на початку нашої бесіди розкажіть, будь ласка, про свій службовий шлях в державній службі з надзвичайних ситуацій

- Після закінчення в 2002 році з відзнакою Харківського національного автодорожнього університету за спеціальністю «Автомобілі і автомобільне господарство» я в 2005 році закінчив заочно Академію цивільного захисту України, отримавши другу вищу освіту за спеціальністю «Пожежна безпека». А свою службу почав у квітні 2003 року в 44-й самостійній державній пожежній частині м.Куп’янська. Нині це – Куп’янський райвідділ Головного управління ДСНС у Харківській області. Службу проходив на посадах інспектора держпожнагляду, старшого інспектора, 5 років обіймав посаду заступника начальника, а з квітня 2018 року і по теперішній час – начальника райвідділу.

- Коли в Україні і зокрема в Куп’янську з’явилися перші професійні пожежні частини?

- Пожежна небезпека переслідувала людину впродовж її життя ще з доісторичних часів. І боролися наші предки з вогняною стихією хто як міг. А от про початок професійної пожежної справи на території сучасної України можна говорити з кінця 1490-х років, коли Київ отримав Магдебурзьке право. І саме в той час там була створена перша пожежно-сторожова охорона, яка мала обов’язок «берегти місто від вогню та всіляких крадіжок». Тобто українській пожежній охороні вже понад 500 років.

Щодо нашого міста, то наприкінці 1870-х років стараннями гласного Куп’янської міської думи, що є аналогом нинішнього депутата міськради, Овксентія Петровича Валяшка у Куп’янську була створена перша професійна пожежна частина, яку очолював брандмейстер.

Це так в царські часи називалася моя нинішня посада. Про цю історичну для Куп’янська подію відомо з мемуарів його доньки багаторічної харківської вчительки Віри Овксентіївни Валяшко. Отже куп’янській професійній пожежній охороні близько 150 років, а її «батьком» є Овксентій Валяшко.

- Чим відрізняється колишня державна пожежна служба від нинішньої державної служби з надзвичайних ситуацій?

- Відрізняється більш широким спектром службових обов’язків. Якщо пожежна служба займалася лише боротьбою з пожежами, то до прямих обов’язків ДСНС, окрім боротьби з пожежами, відноситься захист життя людей від вибухових предметів, аварійних дерев, порятунок людей при ДТП, на водоймах та в інших надзвичайних ситуаціях, де є реальна загроза життю і здоров’ю людей. І якщо перші пожежні виконували свої обов’язки на кінній тязі з найпростішим шанцевим інструментом (багри, сокири, ломи, лопати), то нинішні рятувальники мають на озброєнні сучасну пожежну техніку та засоби гасіння пожеж, захисту особового складу і порятунку людей. Професія вогнеборця, рятувальника без перебільшення героїчна. Згадаймо хоча б героїв-пожежників ЧАЕС, які ціною свого життя врятували Європу від смертельної небезпеки! А скільки героїчних подвигів було здійснено нашими пожежниками під час Другої світової війна, нинішньої війни на Донбасі, в мирний час при гасінні пожеж на складах боєприпасів, промислових підприємствах, крупних сміттєзвалищах, в багатоквартирних житлових будинках, на хлібних полях! Рятувальники – це люди, які завжди в бойовій готовності, щомиті готові вступити в ризикований і навіть смертельно небезпечний бій з вогняною стихією чи за порятунок життя людини.

Ми пишаємося тим, що наш колега ст.лейтенант служби цивільного захисту Микола Обихвіст став «Людиною року-2019» в номінації «Героїчний вчинок року» за порятунок людей під час ліквідації аварії на каналізаційному колекторі по вул.Садовій у вересні минулого року. І хочу запевнити, що кожен з нас без вагань готовий до такого вчинку в будь-якій ситуації.

- Прошу ще хоча б коротко розповісти про повсякденні будні вашого райвідділу

- Наша основна задача - цілодобово і повсякденно знаходитися в повній бойовій готовності до боротьби з незваним і неочікуваним лихом, щоб негайно прибути до місця надзвичайної події і надати високопрофесійну допомогу тим, хто потрапив в біду. Тому ми щодня безперервно удосконалюємо свої навички і професійну майстерність. Слід зазначити, що навантаження на особовий склад нашого райвідділу дуже велике. Адже, якщо ще років 20 тому на Куп’янщині пожежна охорона була в кожному колгоспі, на КЛЗ, цукрокомбінаті, ХПП, залізниці, в лісгоспі, то нині, окрім нашого райвідділу, залишилися лише відомчі на залізниці і в лісовому господарстві. А це значить, що весь тягар по гасінню пожеж в місті і районі лягає на плечі наших рятувальників. Окрім того, ми надаємо допомогу і лісовій пожежній охороні та іншим районам і навіть областям на випадок крупних пожеж. Наприклад, цьогоріч особовий склад нашого райвідділу виїжджав на крупні лісові пожежі в с.Осколонівка, Новоайдарського району на Луганщині та в с.Гороб’ївка сусіднього Дворічанського району. Щодоби у нас чергує в повній бойовій готовності 2 відділення рятувальників – це близько 10 чоловік, на озброєнні яких 4 пожежні автоцистерни, 1 автодрабина, аварійно-рятувальний автомобіль тощо. Тому в критичних ситуаціях часто доводиться викликати з дому тих, хто навіть не встиг відпочити після напруженого чергування. Але люди у нас загартовані, свідомі, віддані своєму професійному обов’язку, тому їх не лякають жодні труднощі і вони не нарікають на свою долю.

- Де готуються кадри для вашої служби і який порядок прийому на службу в ДСНС України?

- На посади рядового і молодшого начальницького складу, а це – пожежний, старший пожежний, водій, командир відділення, приймаються особи, які відслужили військову службу в Збройних силах України і пройшли 3-місячні курси по оволодінню професії рятувальника у наших відомчих учбових центрах. Офіцерські кадри в нашій області готуються в Харківському національному університеті цивільного захисту України.

- Вадиме Володимировичу, на останок нашої бесіди з чим би Ви хотіли звернутися через нашу газету до своїх підлеглих з нагоди вашого професійного свята?

- Шановні колеги! Ми з вами обрали нелегку, часто дуже небезпечну, але благородну, гуманну і потрібну людям професію рятувальника. Наш лозунг – «Запобігти, врятувати, допомогти!» став для нас і непорушним законом і сенсом нашого життя, а найвищою нагородою – врятовані людські життя. У відданості нашій професії і надійності кожного з вас я переконувався неодноразово. Велике спасибі вам за вашу самовіддану службу! Дозвольте, цього святкового дня побажати усім вам та вашим родинам міцного здоров’я, всіляких гараздів, добробуту в родинах, сил та невичерпної енергії для подальших успіхів у нашій нелегкій та відповідальній службі! І якомога менше тривожних викликів! Адже це означає, що ніхто з людей не потрапив в біду. Також мої щирі вітання і найкращі побажання нашим славним ветеранам, які з честю виконали свій професійний обов’язок і нині знаходяться на заслуженому відпочинку!

Записав Олександр ЗУБАР

До Дня рятувальника України