У мене немає дому

13.11.2023 у 18:04 656

У своєму щоденнику студентка Дар’я Каранда розповідає про життя в окупованому Ізюмі від початку війни. Це намір проаналізувати наслідки окупації особисто для неї та її сім’ї, для людей, яких вона знала і які залишилися жити в окупованому місті.

Як виживали люди під час захоплення Ізюма росіянами? Що вони відчували і пережили? У місті не було світла, газу, навіть житла, розповідає героїня фільму. Місто майже повністю зруйноване, люди живуть у підвалах. Знищені житлові будинки, адміністративні будівлі, магазини, медичні заклади, аптеки. Відсутня система опалення. Як наслідок, мешканці гинули не тільки від обстрілів, а й від холоду, голоду, катувань… Родина Дарії залишилася без будинку. Обстеження підтвердило неможливість його відновлення. Порівняно з життями людей, втрата мінімальна, але це руйнація щасливого буття, планів і сподівань, знецінення взагалі людського існування. Війна, на жаль, триває…

Україномовна версія фільму:

Англомовна версія фільму:

 

Проєкт реалізує Харківський прес-клуб за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США. / Supported by the Democracy Commission Small Grants Program of the U.S. Embassy to Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government.


Останні новини

Vindict - Завантаження...

Завантаження...

Ще новини